Літературно-музична композиція «Антична перлина України» ( парк «Софіївка», література- мистецтво)

ОЗ «Пустомитівський заклад середньої загальної освіти №1 І-ІІІ                            ступенів Пустомитівської  міської ради Львівської області»

 

 Літературно-музична композиція

«Антична перлина України»

(парк «Софіївка», література- мистецтво)

 

 

        

                                       Розробила:

                                    учитель зарубіжної літератури

                                         Лутчин В.С.

Літературно- музична композиція  «Антична перлина України»

(Античне мистецтво в основі парку «Софіївка»)

Зарубіжна література - мистецтво

           Учениця та учень ( ведуть діалог )

           Античність – давня епоха… культурні та духовні досягнення…

-         Що тобі відомо про античність?

-          Що це  стародавня культура, яку творили два народи – стародавні греки і римляни.

-          Цікаво, що слово «античнісь» походить від латинського «антіквус», тобто «стародавній».

-         Сучасний європеєць відчуває нерозривний зв’ язок з античною культурою.

-          Так, алфавіт західноєвропейських мов заснований на латинському алфавіті стародавніх римлян, алфавіт української та інших слов’янських мов – на грецькому алфавіті.

-         На території Західної Європи збереглися руїни античних міст і навіть цілі споруди.

-          Україна завжди була тісно пов’язана з античним світом. У Північному Причорномор’ ї збереглися руїни міст, споруджених греками і римлянами. Це – Ольвія (неподалік від Одеси), Херсонес (поблизу Севастополя), Пантікапей (біля Керчі).  Всього вчені знайшли в Північному Причорномор ‘ї близько двох тисяч античних поселень.

-         Греки залишили нам опис скіфів – одного з багатьох народів, що населяли нашу країну в давнину. До наших днів збереглася грецька назва Дніпра – Борисфен.

-          Стародавня Греція… Під вічно блакитним небом Середземномор‘я, на численних островах Егейського моря та Балканському півострові розквітла культура Стародавньої Греції. Мабуть, сама мальовнича природа – море, гори – пробуджувала у греків почуття прекрасного.

-          Античною перлиною України можна вважати парк «Софіївку» в Умані…

Учениця

Про такі дива світу, як уманський парк «Софіївка», кажуть: «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Вона чудова за будь-якої погоди та пори року: взимку парк наче занурений в чисті блискучі сни; влітку сповнений запахів трав, красується зеленню дерев; восени скидає золоті листя-спогади…

Учень

У гротах, скелях, джерелах, водоспадах, окремих каменях і рослинах вдало матеріалізовані старогрецькі міфи про богів... Бурхливі та трагічні події ХХ століття не раз видозмінювали Софіївку..

Учениця

Відомий всьому світові Національний дендрологічний парк «Софіївка» , що входить до сімки чудес Ураїни, створений  в  1796-1802 роках тодішнім власником міста Умані , польським  магнатом Станіславом Щенсним (Феліксом) Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької, і був подарований їй до дня іменин в травні 1802 року.

Учень

  Інженерні знання , художній смак і талант керівника будівництва Людвіка Метцеля та тяжка праця майстрів Уманщини подарували світові чудовий парк.  Мальовничі пейзажі з гротами, скульптурами, фонтанами, наповнені сюжетами із античних легенд Стародавньої Греції  та славетної епічної поеми Гомера.  Дослідники вважають, що саме поеми легендарного давньогрецького поета започаткували європейську літературу.

  Перегляд відео «Софіївка» (24 канал)

 Учениця

      Парк відкривається  мальовничими пейзажами головного входу з баштами, спорудженими у 1850-1852 роках, що збереглися до нашого часу.

  Біжить удалину обсаджена каштанами Головна алея – алея у казковий світ, яка приведе нас до Нижнього ставу. Саме тут,  між Нижнім і Верхнім ставами  перепад не в один  десяток метрів. Талановиті  будівничі створили Великий каскад, а саме надали тихій річечці Кам’янці могутньої сили, щоб вона живила усі водограї та водоспади.

 Учень

        Софіївко, моє ти чудо!

        У барвах осені ясна,

        Завжди приваблювати буде

        Твоя задумлива краса.

        Софіївко, про тебе мрію,

         До тебе знову я прийду –

         Свою любов, свою надію,

         В осіннє золото вкладу.       Г.С. Вахламова

   Учениця

     Мальвничі береги з виходом на поверхню гранітних нагромаджень та швидка річечка Кам’ янка з порогами водоспадів стали основою експозиції парку. Ось зовсім біля води красується своєю кроною болотний кипарис, трохи вище ховається в густих заростях загадковий  грот Фінгала.                         

 Грот Сади і час

 

 Учень

Далі ми наближаємось до Тарпейської гірки.  Ця мальовнича експозиція таїть криваву легенду про римлянку Тарпею, яка заради наживи зрадила своє рідне місто, відкривши ворота фортеці ворогам, за це поплатилася життям і була скинута зі скелі у море.             

 Учениця

 

 Трохи далі джерело – «Срібні джерельця». Оформлення його виконано в античному стилі. Перед вами підковоподібна споруда, на краях якої дві гранітні вази з декоративними рослинами. Весело біжать струмочки кришталево-чистої джерельної води, що весело перекликаються між собою ніжним дзюрчанням, ніби запрошують подорожнього  напитися цілющої води.

           

Учень

                     Фонтан Змія

Перед вами центральна композиція парку на широкому просторі Іонічного моря, один із символів «Софіївки» - фонтан «Змія».

  За легендою, Змія-передвісниця була покарана Зевсовим Перуном на вічне скам’ яніння за безжалісне пожирання пташок.

   Не менш цікава легенда і про Ескулапа, сина Аполлона. Ескулап не лише лікував людей, а й розгадав таємницю змій, які вміли воскрешати померлих, чим розгнівав Юпітера і також був покараний вічним скам’ янінням.

   Високохудожня композиція гранітної основи і металевої змії створена в 1852 році. До того часу струмінь фонтану бив вгору просто із отвору в камені.

     Фонтан, висотою 18 метрів функціонує за рахунок природного перепаду із отвору в камені.

        

Учениця

        Павільйон Флори – богині весни і всього рослинного світу.У греків вона звалася Хлоридою. В її честь весною святкували так звані Флоралії, під час яких відбувалися веселі ігри.  В античному мистецтві Флору зображали молодою жінкою з квітами в руках, або вона їх ще розсипала навкруги.  Павільйон гармонійно зливається з природою. Здається легким, ніби пливе у небі.

Учень

     У центрі на Верхній алеї – статуя Гермеса (у римлян –Меркурій). Гермес – бог торгівлі, мандрівників, учнів і спритності.  Це один із найдавніших і найшанованіших богів Греції.  Про нього існує багато цікавих легенд. І недарма, бо він – знавець магії, астрології. Його називали мудрий, щасливий, миротворець. Вважали, що він охоче допомагав людям, був посередником між богами та людьми.

Учениця

У гомерівських епосах цей бог виступає, насамперед, посланцем богів (передає Одіссею веління Зевса покинути Каліпсо) і провідником душ у підземне царство (проводжає Орфея до Еврідіки). Гомер про нього писав, що він швидкий, як думка, а в міфах ще зустрічається назва «живе срібло». 

 Учениця

       Софіївка –

-         Це Храм Природи і Мистецтва,

Який чарує і бентежить…

 … тут легко думається,

І мрії такі світлі,

Тут Вас відвідує натхнення й благодать

 На творчість і кохання.

                                 П.Р.Клименко

Учень

    

      Тераса Муз створена на честь красномовних дочок Зевса, покровительок співу, поезії, музики та інших мистецтв.

    

Учениця

       Ліворуч височіє Левкадська скеля із видовим майданчиком (бельведером) зверху, де проглядається скульптура Орфея. Ця скеля пов’ язана з трагічними подіями, що відбулися в Стародавній Греції, зокрема, в житті поетеси Сапфо.

Батьківщиною Сапфо був острів Лесбос в Егейському морі.  Поетеса організувала гурток із знатних дівчат, де навчала їх музиці, танцям, складанню пісень і назвала гурток «Дім служниць муз». За грецькою міфологією, на цьому ж острові жив простий смертний Фаон. Якось йому довелося перевозити човном богиню кохання Афродіту. З неї він не взяв відповідної платні, і винагороду богиня дала йому чудодійне зілля, яке перетворило його в юнака-красеня. Усі жінки закохувалися в нього, але Фаон відхиляв їх любов. За версією римського поета Овідія , в Фаона закохалася до безтями Сапфо, але він знехтував її почуття, і поетеса у відчаї кинулася в Іонічне море з Левкадської скелі.  Левкада (отже, можна припустити, що цей камінь символічно визначає острів Лесбос від «левкас» - білий) – міфічна «біла скеля» на крайньому заході біля входу в підземне царство Аїда.

 Внизу під скелею чорніє вхід в підземне царство Аїда. Перун із води височіє Камінь смерті (острів Лесбос).         

Учень

   Розташовану дещо вище Левкадської скелі і острова Лесбос сусідню з ним ділянку називають Кавказькою горою. Своїм мальовничим рельєфом і нагромадженням великих гранітних брил це місце дійсно в чомусь нагадує Кавказ і логічно  пов’ язується з міфом  про титана Прометея. Після перемоги богів над титанами Прометей став прибічником людей, приніс їм вогонь. Покараний Зевсом  та прикутий до скелі на Кавказі за викрадення вогню, Прометей терпів страшні муки, які тривали тисячоліття, аж доки Геракл (за згодою Зевса) не вбив орла і звільнив титана. Прометей став одним з найяскравіших образів грецької міфології. Це титан, який ненавидить тиранію, бореться за правду і в ім я ідеї здатний піти на найжорстокіші  тортури.

 

Учениця

У Іонічне море (Нижній став) (1800) Софіївки, дно якого вирубано в гранітній скелі, а вода надходить з Верхнього ставу через мережу озер і каналів, назву свою отримало завдяки творам Гомера “Одіссея” і “Іліада”, які послужили основним мотивом створення метцелевской Софіївки.

Дії цих творів розгорталися (частково) в Іонічному морі (частина Середземного моря) і острова Ітака (сучасна Італія) звідки був родом головний герой – Одіссей.    

Учень

 Мальовничі схили кам’янистого берега сонячної Ітаки, прикрашеної багатою екзотичною рослинністю. Саме тої Ітаки, до якої повертався легендарний Одіссей після 10 років подорожі. Хоч йому і перешкоджав у цьому мстивий Посейдон , та за сприяння Зевса  і Афіни Паллади він, перевтілившись в старця, нарешті повернувся на батьківщину до дружини Пенелопи та сина Телемаха і вигнав із дому незваних гостей.

 

   Панорама, що відкривається із тераси Муз: площа Зборів, Іонічне море,

Аполлон Бельведерський – уособлення краси, бог Сонця і опікун Муз,

зображ ений в стрімкому русі лучника.

 

 

 

 

 

Учениця

   Темпейська долина – чарівність спокою й печалі, багата символікою яка повинна навіювати відвідувачам почуття журби та роздумів. Зламана колона – пам’ ятник рано померлим дітям Потоцьких. Поруч « сплячий лев» оберігає їх спокій.

        

Учень

Залишаємо Темпейську долину, і перед нами відкривається одна найкрасивіших перспектив центральної частини парку – Єлисейські поля, що мають уособлювати райський куточок,  це красива світла галявина , вкрита квітучими травами.  Все навіює спокій і благодать. За міфами, Єлисейські поля – це місце перебування тіней (душ )  померлих праведників.

   Учениця

Один із мандрівників , відвідавши Софіївку в 1810 р. писав:  «Якщо ви хочете мати правдиве поняття про те, що звичайно називають полями Єлисейськими, земним раєм, прийдіть у Софіївку і подивуйтесь в ній генію творчому. Там природа і мистецтво, поєднуючи всі сили свої створили пречудову картину. Яка гармонійна злагода в дивовижному злитті їх взаємних робіт! Ніщо не може зрівнятися з тим, що тут бачив, все зачаровує, захоплює».

Учень 

 Мандруючи парком, то тут, то там, серед густих кущів та дерев, біля входів до гротів чи на березі водойм несподівано зустрічаємося з біломармуровими постатями античних богів, міфічних істот чи реальних історичних осіб, філософів.

 Аристотель – грецький філософ, який жив у 4-му ст. до н.е., учень Платона і учитель Олександра Македонського. Його вислів:  «Влада над вільними людьми більш прекрасна й більше відповідає доброчесності, ніж панування над рабами». Мабуть в деякій мірі актуальний і сьогодні.

    Платон – грецький філософ, який жив у 5-му ст. до н.е. Його філософські пророцтва про устрій справедливої держави і суспільні катаклізми значною мірою збулися через 25 століть. Вислів !!!

 

                

     Партерний амфітеатр                

  При відкритті парку в 1802 році амфітеатр був парадним входом. Про це свідчать широкі алеї і сходини, підпірні стінки , увиті трояндами і парапети з вазами.

            

Учениця

  Особливе місце займають ріка Стікс та  Ахеронтійське (Мертве) озеро. Човен, вирушивши з Мертвого озера, тихо впливає в підземну ріку.  Ця ріка створена руками людей – бо насправді є каналом, пробитим у  кам’ яній товщі, - особливо незвичайна. Уже сама її назва- Стікс настроює людину на філософські роздуми, нагадує про скороминучість життя…

             Згадаймо з міфології Стікс, через який переселялися душі померлих у потойбічний світ, далі, залежно від земних діянь, душі грішників потрапляли в Тартар, а душі праведних – на Єлисейські поля, де панує вічна благодать і спокій.     

 На чверть кілометра простягнувся підземний Стікс через нечисленні отвори, влаштовані в гранітній стелі, сюди проривається скупе, тьмяне сонячне світло. Якими таємничими видаються береги цієї річки!

              Амстердамський  шлюз, споруджений одночасно із підземною річкою Ахеронт, і регулює доступ води в Мертве озеро.

Став утворюється водами річок, які на думку греків, текли в підземному царстві Аїда: Стікс (річка мертвих), Мнемосіна (річка пам’яті), Ахеронт (річка провідна в царство мертвих з царства живих), Кокіти (річка плачу), Літа (річка забуття), Флегетон (вогненна річка вбивць).

Учень          І знову філософи…

 Сократ – грецький філософ 5-го ст. до н.е. Його відомі вислови: «Я знаю, що нічого не знаю», « Не варто жити, не роздумуючи», «Багатство і знатність не приносять ніякої гідності».

                 

Статуя Евріпіда (1800) в Софіївці – данина поваги людині, яка була однією з основоположників драматургії, чия творчість набагато випередила свій час і залишається актуальною в усі часи. Скульптор зобразив давньогрецького трагіка з сувоєм в руках, підкресливши тим самим, що в кожному об’єкті Софіївки розігруються німі сцени з життя.

 

Учениця

Проходячи поблизу гори Парнас, побачимо джерело, розташоване в затишній відлюдній місцині біля підніжжя крутого схилу -  джерело Гіппокрени ( Іппокрени) . За грецькою міфологією, джерело Гіппокрени з явилося від удару копита крилатого коня Пегаса (звідси буквально «кінське джерело») на горі муз Геліконі в Беотії.

   Наступна цікавинка  «Софіївки» -  грот «Дзеркало Діани» та джерело в ньому ,яке живить «Гіппокрену»  і « Срібні струмочки» та «Залізну руру».

Діана – римська богиня рослинності, уособлення місяця. Діану ототожнювали з Артемідою, тому вона також вважалася богинею полювання і захисницею диких звірів. Якось,  у крутому схилі гори побачив юнак Актеон  чудовий грот, завитий зеленню, біля якого дзвенів прозорий струмочок. Всюди панувала тиша, спокій і прохолода. Актеон зайшов до гроту і побачив там Артеміду, яка. віддавши   свій лук та стріли одній з німф. Готувалася до купання. Помітивши Актеона, що саме заходив у грот, німфи з галасом оточили богиню, а вона, розгнівавшись, перетворила його в оленя. Він намагався врятуватися втечею, але його догнали і розтерзали собаки, які завжди супроводжували Артеміду.

 Так загинув Актеон, який порушив спокій Артеміди, єдиний із смертних, що побачив незрівнянну красу дочки Зевса і Латони.

 

    

Учень

            

Критський лабіринт

 За легендою, Тесей звільнив афінян від необхідності жертвоприношення, убивши Мінотавра в лабіринті, а сам повернувся із лабіринту за допомогою

Нитки закоханої Аріадни. За міфами відомо, що лабіринт для Мінотавра, сина царя Міноса, збудував митець, різьбяр та будівничий Дедал.   Це був хитромудрий палац, де покої та переходи були такі поплутані й начебто схожі, що ніхто не міг знайти звідти виходу.

         Минув час і Дедал для того ,щоб повернутися додому майструє крила для себе і сина Ікара. Майстер думав про політ  і цим дуже захопив Ікара.

 Сценка « Дедал та Ікар»

 Нарешті крила були готові, великі – Дедалові, трохи менші – Ікарові. Митець прикріпив свої крила до спини й до рук, змахнув ними і легко знявся в повітря. Покружлявши, він опустився на землю і став повчати Ікара:

              -Не можна підійматися дуже високо, синку. Бо сонце палюче. Воно розтопить                  віск – і пір’я розсиплеться. А низько над морем теж не лети, щоб хвилі не намочили тобі крил. Треба триматися середини, запам’ятай це, Ікаре, тільки середини. Будь слухняний, не шукай власної дороги, а лети просто за мною.

 и

  Ліворуч від гроту Фетіди знаходиться круглий павільйон,  який називається Фазанником.  Посеред павільйону влаштовано невеликий басейн з фонтаном у центрі

 

       Статуя Аполлона  Флорентійського, який ніби милується прекрасною Венерою.

                         

Учень

Неподалік розташовано грот Фетіди  - давньогрецької морської богині, один з найпрекрасніших у цьому ансамблі. Він має вигляд античного храму.

            Спочатку цей грот називався гротом Фетіди, та коли туди перенесли статую Венери – то за ним закріпилося її ім’я. Біломармурова статуя, оточена урочистими колонами, прихована суцільним каскадом  води. Цій споруді багато уваги приділив в своїй поемі С. Трембецький. Посилаючись на пояснення самого Л. Метцеля, чому цей грот присвячений Фетіді, поет у віршованій формі передає міф про Фетіду та Пелея.

Фессалійський герой Пелей підстеріг морську німфу Фетіду і після довгої боротьби, під час якої вона оберталася в змію, лева, вогонь, воду, оволодів нею. Це на їх весіллі богиня розбрату Ерінія підкинула золоте яблуко з написом «Найпрекраснішій», яке спричинило події, що привели до Троянської війни.

Від союзу Фетіди та Пелея народився Ахілл (Ахіллес).

              

Учениця

Фетіда, бажаючи зробити сина безсмертним , купала його в священних водах Стіксу. Вразливою залишилася лише п’ята, за яку тримала його мати, купаючи в підземній річці. Розлучившись з Пелеєм, Фетіда продовжувала піклуватися про сина. Щоб врятувати Ахілла від участі в Троянській війні, вона, переодягнувши його в жіноче вбрання, сховала на острові Скірос. Лише завдяки хитрощам Одіссея вдалося розпізнати Ахілла, і він відправився під Трою, де йому судилося загинути.

Учениця

 Піднімемося до верхнього ставу. Тут перед вами постане чудове творіння людських рук – острів Анти-Цірцеї. Зараз його ще називають островом Кохання. Насипаний серед водойми, обмурований кам’яними брилами. Острів видається романтичним, загадковим. Домінантою острова Анти-Цірцеї є так званий рожевий павільон. Біла ліпнина, що його прикрашає, органічно і якось ніжно гармонує з рожевими барвами стін цієї легкої споруди.

Учень

Долина Гігантів в Софіївці (ін.-грец. “Γίγαντες” – велетні) – підсумок битви гігантів (синів Геї (богині землі) і Тартара (бога нижчого царства)) і богів Олімпу, в якій перемогу, за допомогою циклопів і Геракла, здобули боги небес, а переможені – перетворилися на гори.

Учениця

Долина велетнів вражає хаотичним нагромадженням гранітних брил. Здається, ніби й справді  її будували велетні. Бавлячись , розкидали скелі, а деякі з них навмисне залишили в такому хисткому положенні, що ось лишень повіє вітерець – важка брила обірветься вниз, і ніщо її не зможе зупинити.

                

Учениця

  Справжнім дивом «Софіївки» можна назвати численні гроти , висічені у скельних монолітах. Ось один із них, чи не найбільший  - грот Каліпсо. Назву пов’язано з міфом про мандри Одіссея . Грот називають ще Левовим, або Громовим, - через лункий гуркіт водяного струменя. Граф Потоцький наказав своїм майстрам викарбувати на кам’яній стіні напівзагадкові слова:» Загуби тут пам’ять про нещастя і прийми щастя віще, якщо ти щасливий, то будь щасливим ще більше». Це, мабуть, нагадування про щасливі дні, що їх провів Одіссей у Каліпсо.

     Після довгих поневірянь та пригод хвилі викинули  напівживого Одіссея на піщаний берег острова Огігії. Його знайшла німфа Каліпсо, яка жила в прекрасному гроті: навкруги росли кипариси, тополі, осики, сосни, кедри і платани. Весь грот  заріс виноградною лозою, а з його стін звисали стиглі грона винограду. Із чотирьох джерел текли срібні струмені, а вічнозелені луки пахнули фіалками. Каліпсо поїла Одіссея нектаром і годувала амброзією. До нього швидко повертались сили і здоров’я. Божественна рятівниця обіцяла йому безсмертя, вічну молодість і просила, щоб він став її чоловіком. А він цілі дні просиджував на березі моря і дивився в сторону рідної Ітаки.

                     

   

Учень    Гермес увійшов до печери. На вогнищі горіло смолянисте кедрове дерево. Каліпсо поралася біля кросен і співала. Побачивши посланця Олімпу, вона замовкла. Покірно вислухала веління Зевса, і не поспішаючи, пішла до моря шукати Одіссея. Каліпсо розповіла про наказ Зевса готуватися до повернення. Вона маленька, незначна німфа, не може опиратися волі Зевса, але все ж благала Одіссея не залишати її. Та бажання повернутися на батьківщину було занадто великим, і Одіссей негайно взявся споруджувати пліт. Через кілька днів Каліпсо, давши йому харчів на дорогу, попрощалась з ним, а Одіссей, відштовхнувшись веслом від прибережної скелі, віддався волі лагідних хвиль та вітрів.

 

Учениця

 Ось перед нами статуя  величного Орфея…

Цар Фракії Орфей був талановитим співаком. За деякими варіантами міфів, він був сином Аполлона та музи Каліопи. Коли він співав, дерева схиляли до нього своє гілля, річки зупиняли струмінь своїх вод, дикі тварини лягали до його ніг і, оточений загальною увагою – він співав. Його дружиною була німфа дерева – Еврідіка. Кохали вони одне одного безмірно. Але врода Еврідіки викликала любов не лише Орфея. Кожен, побачивши її, неодмінно закохувався. Так трапилося і з Арістеєм – сином Аполлона і німфи Кірени. Одного разу він побачив Еврідіку в долині Темпе. Прекраснішої долини немає у всьому світі, а Еврідіка серед лук, ніби вимережених розмаїтими квітами, видавалася ще привабливішою. Арістей не знав, що то дружина Орфея. Інакше, мабуть, залишився б вдома і постарався б забути перкрасну німфу. А так він погнався за нею. Еврідіка втікала. Сталося лихо, її вкусила змія і німфа померла.

Дуже нещасний був тоді Орфей і зважився на відчайдушний вчинок: вирішив піти в підземне царство. З собою взяв тільки свою чарівну ліру. І цього виявилося досить. Усі були підкорені його грою. Харон перевіз його у підземне царство, а Цербер навіть сам Цербер, не гавкав! І коли Орфей опинився перед володарем підземного царства, він, не перестаючи грати, скаржився і його скарги складалися в пісні. Здавалося, що в царстві безгомінна запала ще глибша тиша. І сталося диво з див: Ерінії, невблаганні, жорстокі, безжалісні Ерінії, заплакали!

              

Учениця

Аїд віддав Орфею Еврідіку й звелів Гермесові вивести її назад на землю. І ще він сказав, щоб Еврідіка йшла за Орфеєм, а за нею Гермес, тільки Орфей нізащо не повинен озиратися. Пішли вони, дорога вела через довгі темні стежки. Вони були вже майже на горі, коли Орфея охопило нестерпне бажання озирнутися. Він озирнувся – і в ту ж мить втратив її назавжди. Орфей сам вийшов на білий світ. Він повернувся до Фракії, сповнюючи жалібними скаргами гори і долини. Якось вночі він натрапив на дикий безумний кортеж бога Діоніса, і несамовиті менади розірвали його на шматки. Голова його впала в річку і, вже холодна і нежива помертвілими устами все ще повторювала ім’я Еврідіки. Її винесло аж у море і хвилями прибило до острова Лесбос, де її поховали, а на могилі виник оракул. Вона стала місцем, де оголошувалися пророцтва. Музи, яким Орфей віддано служив усе своє життя, позбирали розкидані частини його тіла й поховали біля підніжжя Олімпу.

Учень

 Йдучи вниз по алеї, бачимо гранітні сходи, які ведуть до гроту Горішок. Здається, що величезну гранітну брилу підтримує лише невеликий , порівняно круглий камінь, хоча в дійсності він міцно лежить на природній основі. У гроті Горішок  вирубана гранітна лава, а поряд з ним влаштовано штучний триступеневий водоспад.  Вважають, що це грот кіклопа Поліфема.  Тут розкидані гранітні валуни, що нагадують похмурі гори, де  окремо в глибоких печерах живуть кіклопи, які перебувають самі по собі, дикі і непривітні, не визнаючи ніяких законів, не шануючи навіть олімпійських богів. У гроті є загострений камінь, який нагадує кіклопову палицю, використану мандрівниками   для осліплення велетня з метою втечі.

           

Учениця

Храм Посейдона (1796-1800), відображений творцем у вигляді кам’яної чаші серед круглого басейну з рибками на площі Зборів, сповитий квітучою зеленню. Він розташований якраз там, де вказано його розташування в “Одіссеї” Гомера – на площі Зборів феаків.

За грецькою міфологією Посейдон (грец. “Ποσειδῶν” – Посейдон) – володар підводного царства, бог океанів і морів, народжений від богині землі Реї і титана Кроноса, який, згідно з “Одіссеї” Гомера, покарав феакійців за допомогу Одіссею – накрив корабель долонею, звернувши його разом з екіпажем у камінь. Звідси і пішла назва ще однієї пам’ятки парку Каміння смер

Учень

Паріс є однією з ключових статуй в Софіївці, адже саме він послужив першопричиною розв’язування Троянської війни. Паріс – (др.-грец. “Πάρις”) – син Пріама (останнього троянського царя) і Гекаби (дочки фригійського царя Дімант), віддавши “яблуко розбрату” Афродіті (богині краси) в обмін на володіння найгарнішою з жінок – Єленою – дружиною спартанського царя Менелая, з’явився призвідником пригод описаних в “Іліаді” та “Одіссеї” Гомера

.

                  

 До речі, відомо, що  про дійсне існування Трої довів німецький археолог Г. Шліман.

 З дитинства він плекав мрію:  довести, що змальовані в гомерівському епосі події відбувалися насправді. Г.Шліман здобув самотужки освіту, ставши комерсантом, розбагатів, вивчив 15 мов, в т.ч. старогрецьку, а тоді власним коштом розпочав розкопки в Туреччині на горбі Гисарлик, де, як він гадав, колись стояла гомерівська Троя. Як відомо, наслідки розкопок здивували світ, бо археолог довів, що Троя справді існувала.

 

  Учениця

Грот Тантала (грот Страху і Сумніву) з нависаючим величезним валуном викликає холод і жах у тих, хто ризикнув увійти в його черево. Згідно гомерівського епосу Тантал (ін.-грец. “Τάντᾰλος”) (син Зевса і німфи Плуто) був скинутий в Аїд за розголошення таємних рішень олімпійських богів людям. Покаранням Тантала в Аїді послужили голод і спрага, які він відчував перебуваючи в безпосередній близькості від джерел їх угамування, бо не міг до них доторкнутися.        

Учень

Софіївський грот Сцілли з кам’яною тумбою біля підніжжя валуна – символ мужності перед лицем смертельної загрози. Адже в стародавній міфології Скілла (Сцилла) (ст.-грец. “Σκύλλα” – гавкаюча) – дочка Гекати (богині ночі) — чудовисько, що пожирає всіх живих з кораблів, що проходять через Мессинську протоку (між о. Сицилія і континентом), захоплюючи жертв по шість за раз. Одіссей і його аргонавти змогли уникнути сумної долі, пройшовши через цю протоку, ціною життя шести своїх товаришів.                

Учениця

Площа Зборів (1796-1800) – явне творіння рук людських з клумбою, що відраховує роки існування Софіївки, в самому центрі парку виділяється на навколишньому фоні природи, майже не пошкодженому людиною.

Згідно гомерівським творам, поневірянням Одіссея було покладено край саме на Площі зборів феаків, де сидячи на каменях і лавах блаженні феакійці слухали свого царя Алкіноя, який пожалів героя перемоги над Троєю і погодився переправити його на  батьківщину в Ітаку.

Учень

 А ось перед нами постає сумний образ софіївського Амура - сина Зевса (верховного правителя Олімпу) і Афродіти (богині любові і краси) – з розірваною тятивою лука і зламаними стрілами – символ вічного кохання Потоцького до Софії, яку не в силах зруйнувати цей бешкетний хлопчисько, що приносить у світ багато жалю і страждань, посилаючи стріли, що вбивають любов.

                              

Учениця

 Скільки урочистої краси, життєвої сили у визолочених кронах старих дерев, якими  мудрими вони нам здаються у період своє зрілості.  Ось відома Дубанка. Це залишки давнього Грекового лісу, доповнені посадками місцевих порід  дерев. До наших днів лишилося небагато дерев-ветеранів, і ми не можеио без хвилювання дивитися на цих правічних велетнів, які до самої зими не скидають свої бронзові шати. На самісінькій вершині природного пагорба стоїть мальовнича Китайська альтанка.  Поруч з нею – гігантський дуб, який у народі й досі називають дубом Залізняка. Хто знає, можливо, й справді сидів під ним відважний народний ватажок зі своїми козаками під час короткого перепочинку між боями, слухав таємниче шепотіння вітру в розлогих гілках. ..

 Рослинний світ Софіївки…

Йдучи алеєю поблизу Критського лабіринту,  милує око молоде деревце магнолії кобус, а зліва- тюльпанове дерево, що почало вже квітнути. Біля підніжжя крутого схилу мальовничо розрослися висаджені тут кущики борщівника з великим різьбленим листям та білими парасольками квітів рудбекії.

   Насадження дуба червоного та сосни кримської.  Різні види ялівців, сосни, туї. Алея, обсаджена бузком, жимолостями.  Привертає увагу рідкісна в нашій місцевості черемха Маака. На батьківщині, в Приморському краї, її називають ведмежою черемхою. Дерево дуже гарне, квіти дрібненькі, але їх багато , восени листя набуває незвичайного лимонного кольору. Далі на передньому плані ландшафту привертає увагу група ялин, а також болотний кипарис (таксодій дворядний) – унікальний екзот, гість з далекого американського континенту. Дерева ці посаджені в 1891 р.

Тут росте понад 3300 видів дерев і кущів (місцевих і екзотичних), серед них: таксодіум (кипарис болотний), сосна Веймутова, тюльпанне дерево, платан, гінкґо та багато інших. Колективом парку видано каталог рослин, в якому нараховується 1994 таксони, з них 1220 деревних і кущових порід та 774 трав'янистих рослин, в тому числі 25 таксонів ліщин, 24 — буки, 41 — ялина, 44 — ялівці, 100 — ліан, 320 — троянд, 57 — рододендронів, 376 — ґрунтопокривних та 98 — квіткових рослин. Колекційний фонд парку в 2007 році нараховував 3323 таксонів, з них: 546 деревних, 1557 кущових, 115 ліан, 1212 трав'янистих рослин, з них 914 інтродукованих та 246 аборигенних.

 

 Давньогрецькі афоризми

Нитка Аріадни – порятунок, спосіб, що допомагає розвязати важке питання, вийти зі скрутного становища.

 Ахіллесова п ята –  слабке, найвразливіше місце.

Дамоклів меч – постійна загрозлива небезпека.

 Дарунок данайців – дар, зроблений із підступними намірами.

Співати дифірамби – надмірно вихваляти.

Політ Ікара – сміливе прагнення, нездійсненне за браком знань.

Канути в Лету – піти в небуття, зникнути без сліду.

 Одіссей – переносно мандрівник; одіссея – довгі мандри з численними пригодами.

Скринька Пандори – вмістилище нещастя, лиха.

Зійти на Парнас – стати поетом.

Повернутися до своїх пенатів – повернутися додому.

Прокрустове ложе – штучна мірка, до якої силоміць щось припасовують або під яку щось підганяють.

 Прометей – людина, яка прагне робити добро.

 Опинитися між  Сціллою  і Харібдою -  потрапити в небезпеку; бути одночасно під загрозою двох серйозних небезпек.

Танталові муки –тяжкі страждання від незадоволених бажань.

 Стара і нова Греція…   Уявімо, що ми на площі Афін … Чути ритмічні звуки танку сіртакі.

 Відео «Танець сіртакі»

 

Учениця

    Наче звучить під склепінням алей камертон і кличе нас у дивний світ, де панують легенди і казкові оповіді…

 Ми теж слухаємо цю неквапну  нескінченну розмову, що не  вщухає століттями , і подумки переносимося в минуле, і замислюємося над прийдешнім, над сутністю самого життя, над тим, що в ньому істинне, невмируще, вічне..  ( там, де про Залізняка ).

 Учениця

Досить лише звернути з широкої алеї на одну із численних стежин, затриматися на ажурному містку, присісти на камені біля дзюркотливого струмка чи переступити поріг темного  гроту – і ти вже сам, наодинці з уманським дивом. Мабуть, у цьому і є сила справжньої краси, справжнього мистецтва. Тут вистачить місця для всіх, хто спроможний чи принаймні прагне його збагнути, освятитися ним.

 Серед багатьох епітетів, якими нагороджували «Софіївку» сучасники, був і такий – «зачарована».  А може, й справді це так?