Відділ освіти Пустомитівської районної державної адміністрації

Пустомитівська ЗОШ №1 І-ІІІ ст.

Опис

педагогічного досвіду роботи

класного керівника

Лутчин Вікторії Степанівни

Опис педагогічного досвіду

Тема досвіду

Формування національно свідомого громадянина своєї держави, патріота, гуманіста, людини з активною життєвою позицією

Автор

Класний керівник Лутчин В.С.

Сфера застосування

Професійна діяльність учителя сучасної школи надзвичайно складна й багатогранна. Поряд з організацією навчальної та позаурочної діяльності учнів він виконує функції виховання молодого покоління, бере участь у розповсюдженні та суспільно-гуманістичних і психолого-педагогічних знань серед батьків, населення тощо.

Як вихователь учитель перебуває у різноманітних педагогічних ситуаціях, де від нього вимагається вміння самостійно приймати рішення, організовувати виховний процес у дитячому колективі на основі співпраці, співдіяльності, співтворчості.

Якщо враховувати сучасні реалії, діяльність учителя повинна бути спрямована на створення системи національного виховання учнів, реалізації Концепції формування громадянина України – творчої активної особистості, здатної до розв’язання як щоденних виробничих, так і масштабних завдань, що забезпечують поступ нації.

Даний досвід сприяє формуванню в дітей навичок особистої відповідальності за майбутнє, підготовку до активного дорослого життя. Змістом досвіду передбачено залучення підлітків до різних видів діяльності та створення умов для виховання національно свідомої особистості.

Одним із-поміж першорядних завдань школи є формування виховної системи, яка формувала б цілісний навчально-виховний процес, що інтегрує виховання й навчання.

Актуальність проблеми

Сьогодні Українська держава, у якій ми живемо, та її громадяни, до яких ми належимо, стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, насамперед, своєї долі, долі своїх сусідів та подальшого світового порядку.

Пріоритетним завданням є захист своєї суверенності й територіальної цілісності (в Україні йде війна), інтегрування в європейське співтовариство. Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття істинного патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності, сформувати в молоді громадянсько активні, соціально значущі якості, які вона зможе проявити в усіх видах діяльності, перш за все пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини, реалізації особистого потенціалу на благо Української держави.

А тому, на мою думку, серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними є національно-патріотичне, громадянське виховання, як стрижневі, основоположні, що відповідають нагальним вимогам і викликам сучасності та закладають підвалини для формування національної свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін, що відповідають європейським і  загальнолюдським цінностям.

Наукові концепції та теорії

У виховній роботі зі своїми учнями я керуюсь Конституцією України, Концепцією громадянського виховання, Концепцією національного виховання, Національною програмою «Діти України», законами України «Про загальну середню освіту», нормативними документами, наказами, розпорядженнями Президента України, Міністерства освіти та науки, обласного управління та районного відділу освіти.

Неабияку роль у досягненні цієї мети відіграє особистість класного керівника, його характер, моральність, переконання. Цілком справедливо стверджував К.Д. Ушинський, що особистість вихователя означає все у вихованні. Я намагаюсь жити і працювати за заповідями, які склала для себе, опанувавши Біблію, педагогіку добра, гуманізму, порядності, творчості відомих педагогів минулого й сучасності.

Свою роботу як класний керівник будую на науковій основі, вивчаю і впроваджую в життя класних колективів передовий педагогічний досвід В.Сухомлинського, К. Ушинського, А. Макаренка, Ш. Амонашвілі та інших видатних педагогів.

Основна ідея

Провідна ідея мого досвіду виховної роботи з учнями збігається з твердженням А.С. Макаренка: «Діти – це життя,  життя  прекрасне, і ставитися до них треба як до товаришів і громадян, поважати їхнє право на радість і обов’язок відповідальності». Моє педагогічне кредо – слова української поетеси Ліни Костенко: «Віддай людині крихітку себе, за це душа наповнюється світлом». Перш за все виховую в дітях людяність та любов до Батьківщини. Усю мою виховну роботу пронизує стрічка «українського, національного».

Технологія реалізації ідеї

У сучасних умовах необхідно дійти до кожного учня, створити кожному умови для розвитку індивідуальних здібностей, сформувати в дитини потребу самовираження. Я твердо вірю в силу виховання, яка складається з дуже простих компонентів: любові до дітей, слова вчителя, сили особистого прикладу, справедливості, здатності прощати дитину, доброти. Учитель – учень – єдина духовна спільнота, а життєвий шлях дитини – шлях радості. Головне в моїй роботі – виховання учня як особистості. Поняття «особистість» включає духовну збагаченість, широкий світогляд, ерудицію, високу моральність, товариськість, здатність впливати на рішення й діяльність колективу. Вважаю, що вихователь повинен бути професіоналом. Він повинен уміти ставити себе поряд із дитиною в діяльності, а не створювати конфронтацію. Саме вчитель повинен допомогти дитині зрозуміти себе й повірити у свої сили, створити ситуації успіху.

Опираючись на досягнення сучасної педагогічної науки, використовуючи методи народної педагогіки, я шукаю нові підходи у вихованні, які б відповідали потребам розвитку компетентної особистості, були спрямовані на прищеплення моральних цінностей. Усю систему навчально-виховної роботи у класі спрямовую на вивчення потенціалу особистості учня, створення сприятливих умов для розвитку кожної дитини.

Виховання особистості учня в контексті реалізації таких завдань (згідно з педагогічною проблемою):

-       формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовності її захищати;

-       забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

-       формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;  прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть на території України;

-       виховання духовної культури особистості, створення умов для формування її світоглядної позиції;

-       утвердження принципів загальнолюдської моралі: правдивості, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та інших доброчинностей;

-       формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;

-       виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

-       сприяння глибокому усвідомленню взаємозв’язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю.

Форми, методи, прийоми, засоби

На посаді класного керівника у Пустомитівській ЗОШ №1 І-ІІІ ст. працюю вже 21 рік. Мій досвід класного керівника складається з трьох випусків, і кожен із них залишив свій слід у моєму серці. Сім попередніх років моїми вихованцями були випускники 2015 року. А у цьому навчальному році я стала класним керівником 5-А класу.

На мою думку, класний керівник – найнеобхідніша людина для дитини в сучасній школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, спрямовувати, але й виховувати. Його призначення – простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті.

Вважаю, що основою життя та кожної педагогічної системи повинна бути любов до дитини. «Не можна пізнати дитину, не люблячи її», - писав В.Сухомлинський - «Мудра любов до дітей – вершина нашої педагогічної культури, думки і почуттів».

Як класний керівник будую свою діяльність на наступних принципах:

·        намагаюсь завжди бути справедливою до дітей, не робити між ними різниці;

·        шукаю індивідуальний, особистісний підхід до кожної дитини з метою розкриття її здібностей, талантів, спонукаю до добрих учинків;

·        ставлю не лише вимоги перед учнями, але й висловлюю повагу до кожного з них;

·        веду постійний діалог з учнями, пояснюю, даю поради, переконую, наводячи аргументи, зацікавлюю, допомагаю.

Провідними напрямами в діяльності класного керівника є захист дитини та створення умов для вільного розвитку її духовних і фізичних сил. Захищати дитину означає не тільки допомагати вирішувати проблеми і навчанні, здоров’ї, у стосунках з батьками, учителями, друзями та ін., а й допомагати їй «виявити в собі найкращі риси, захищати в ній людину, створювати умови для розвитку її здібностей, зокрема, здібностей до самовизначення, самореалізації, саморозвитку». Саме такою, на мою думку, має бути позиція педагога в роботі з дітьми.

Роботу з класним колективом розпочинаю зі співпраці:

Співпраця

учитель      учні      батьки

Вважаю, що учитель у кожному учневі повинен бачити дитину, її внутрішній світ, душу, а  іноді і проблеми. І не тільки бачити, а і вміти допомогти, вплинути, виправити.

Роботу з класом розпочала з вивчення сім’ї, індивідуальних особливостей кожного учня. Кожного року веду зошит педагогічних спостережень. Мене цікавить не лише питання навчання та ставлення до нього, а й рівень вихованості учня, його розуміння життя, ставлення до своїх батьків, друзів, бо успіх виховної роботи класного керівника багато в чому залежить від глибокого проникнення у внутрішній світ дітей, від розуміння їхніх переживань та мотивів поведінки. Тому вивчити, чим живе учень, які його інтереси й нахили, особливості волі й риси характеру, - це означає знайти правильний шлях до серця, використати найдоцільніші методи педагогічного впливу. І, знаючи особливості учнів, їхні інтереси, рівень вихованості, я складаю цілеспрямований і дієвий план виховної роботи з класом.

Під час планування виховної роботи враховую ступінь зайнятості дітей навчанням та іншими суспільно корисними справами, рівень їх досвіду та організаційних навичок.

З самого початку пояснюю дітям, що вони – не просто зібрані в один клас учні, а однокласники, єдине ціле, що клас – це як сім’я, родина. Усі своїпедагогічн ізнання та вміння я спрямовую на згуртування  та добре виховання класного колективу, опираючись на християнські цінності.

Ще у 5-му класі з метою здружити дітей, створити більш позитивну атмосферу у класі ми вирощуюємо «Дерево дружби». Усім дітям я роздаю кольорові листочки, на яких вони записують позитивні риси свого сусіда по парті, і ще для двох однокласників, яких вони самі обрали. Згодом підготоване мною деревце діти оздоблюють цими кольоровими листочками з позитивними характеристиками однокласників. Така спільна виховна справа покращує мікроклімат у класі.

Веду психолого-педагогічніспостереження за учнями у класі з метою вивченняїхінтересів, нахилів, здібностей. Разом з психологом школипроводжупсихологічні тести, анкетування;педагогічнедіагностування (анкети про ставленняучнів до школи («Школаочимадітей»), виявленняздібностей до навчальнихпредметів, розуміннявідповідальності).

Я люблю красу вчительської натхненної праці. А творчий пошук – це яскраві хвилини вчительського життя. Саме діти стають моїми найкращими помічниками, натхненням, джерелом сили й радості.

Як класний керівник упевнена, що необхідний широкий підхід до особистості дитини. Вважаю, що вкрай важливо сприймати всебічний розвиток не як розвиток певних сторін і якостей особи, а як їх органічну єдність і цілісність.

У практичній діяльності співпрацюю із соціальним педагогом та шкільним психологом, оскільки вважаю, що ці два фахівці покликані виконувати спільне завдання – впливати на успішну адаптацію учнів у соціумі, і, зокрема, у шкільному та класному середовищі. Спільно із цими фахівцями планую проведення занять, присвячених формуванню навичок спілкування учнів у класі, уміння жити та працювати в одному колективі.

Виховна робота у класі – цікава та різноманітна, поєднує в собі традиційні форми та методи роботи класного керівника (години спілкування, класні збори, свята, інсценізації, літературно-музичні композиції, просвітницькі години, конкурси, вернісажі творчих робіт, відверті розмови, інтелектуальні ігри, турніри) та нетрадиційні (тренінги, проекти, анкети думок, колажі, віртуальні подорожі, акції, художні галереї, літературний салон та ін.), застосування яких вимагає організації міжособистісного інтерактивного спілкування в різних видах соціально значущої діяльності: методи педагогічного впливу, методи соціальної взаємодії, методи самоорганізації життєдіяльності школярів. Усі відкриті виховні заходи та екскурсії, проведені з учнями з 5-го по 11-й класи, відображено в «Літописі класу», створеному спільно класним керівником та вихованцями (Додаток 1).

Як і кожен класний керівник, знаходжуся в постійному пошуку інноваційних концептуальних підходів до здійснення взаємодії з учнями з метою виховання свідомого громадянина Української держави. Своїх вихованців у майбутньому хочу бачити людьми вихованими, порядними, успішними.

Класні години намагаюся проводити не лише у формі лекцій, а й у формі вільного дискусійного спілкування, де учні вчаться сперечатися не за допомогою гучного голосу, а завдяки силі переконання. Головне, щоб діти навчилися спілкуватися.

Як класний керівник я досягаю поставленої мети через заохочування учнів до процесу самовиховання, навчаючи їх підготовки та організації колективних творчих справ класу. На мою думку, класні традиції – це те, що об’єднує колектив.

Багато часу приділяю морально-етичному вихованню. Навчаю учнів бачити у всьому красу: у житті, довкіллі, поведінці людей, їхній зовнішності. Проводжу багато бесід про культуру поведінки, спілкування, зовнішній вигляд, красу взаємин із однолітками, друзями, батьками. Обов’язково під час проведення виховної справи звертаю увагу на естетичну сторону підготовки. Щоб прилучити учнів до різних видів мистецтва, відвідуємо з класом концерти, вистави, організувала екскурсії до Києва, Крехова, Жовкви, Мукачевого, Ужгорода, Іршави, Берестечка, Нагуєвич, Олеського та Золочівського замків тощо.

Учні класу активно брали участь у культурно-масових заходах, що відбувалися у школі. Це військово-патріотичні змагання «Сокіл («Джура»)», День української писемності, Шевченківські дні.

У становленні та розвитку учнів опираюсь на допомогу батьків. Батьківський комітет працює разом із класним керівником, бере участь в організації класних заходів, також співпрацюємо з учнівським комітетом та адміністрацією школи. Найбільш ефективною є допомога батьківського комітету в оновленні та поповненні матеріально-технічної бази класу. У роботі з батьками використовую колективні та індивідуальні бесіди, зустрічі за «круглим столом», тренінги. Під час проведення батьківського всеобучу знайомлю батьків із новинками педагогічної літератури з проблем родинної та батьківської педагогіки, моделюю педагогічні ситуації, які допомогли б батькам розв’язувати родинні конфлікти, що можуть виникати під час їхнього спілкування з дітьми. На останніх у навчальному році батьківських зборах пропоную батькам відповісти на запитання, які дозволять глибше оцінити результативність виховної роботи із класом (анкета «Виховна робота у класі очима батьків» (Додаток 3)).

Розуміючи завдання української національної школи, глибоко переконана в тому, що майбутнє України належить саме тим, хто зараз за партами, я, як класний керівник, вважаю своїм завданням виховати людину патріота, якій притаманні почуття внутрішньої свободи, гордості за свою країну.

Результат застосування та критерії ефективності

І у результаті проведеної виховної роботи маємо певні здобутки (результат плідної праці з 5-го по 11-й класи):

-         сформованість і згуртованість колективу (принципи товариськості, взаємної поваги);

-         рівень вихованості;

-         сформовано потребу кожної особистості до самореалізації в житті сім’ї, школи, країни;

-         іде процес становлення громадянської позиції та вміння її відстоювати;

-         розвиток індивідуальних особливостей і талантів;

-         учні класу досягли здебільшого високого та достатнього рівнів навчальних досягнень;

-         активність учнів у загальношкільних виховних заходах, акціях, проектах, спортивних змаганнях, у роботі учнівського самоврядування (Паук Яна була обрана Президентом школи);

-         розробка колективних творчих проектів;

Наукові джерела

Сухомлинський В. Серце віддаю дітям.-К. 1987

Сухомлинський В. Сто порад учителеві.-К. 1982

Макаренко А . Книга для батьків.-К. 1982

Амонашвілі Ш. Як любити дітей.-Донецьк. 2005

http://www.undip.org.ua/ - сайт Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України

Висновки

Розуміти дітей – означає володіти щонайвищою майстерністю їхнього виховання. Хто виховує хороших людей, той і перемагає. Ми повинні піднятися до розуміння того, що кожна дитина, кожен учень – це Особистість, яку ми повинні відчути серцем підтримати в разі необхідності, вселити надію на щасливе майбутнє. Головне – створити в людині Людину. Це як збудувати храм, що завжди не просто. Для цього потрібно змінити свою свідомість, перейти на інший рівень, інакше подивитися на світ. Але тільки так можна й себе вдосконалити і допомогти іншим досягти життєвого успіху.

Один мудрець сказав: «Якщо людина кожного дня, не зважаючи ні на що, буде виконувати свою роботу – життя наше зміниться на краще. А сухе дерево, якщо його щодня поливати, обов’язково зацвіте…» Тому, думаю, нам, класним керівникам, потрібно частіше згадувати цю заповідь, щоб не стомитися раніше визначеного терміну від нашої тяжкої праці, щоб не тьмянів вогник душі у круговерті трудових буднів.

Моральною серцевиною називав В. Сухомлинський любов до людей. Я мрію, щоб дороговказом моїм учням на їх життєвому шляху були слова великого вчителя, звернені до них: «Живи так, щоб твоя серцевина була здоровою, чистою і сильною. Бути справжньою людиною – це значить віддавати сили своєї душі в ім’я того, щоб люди навколо тебе були красивішими, духовно багатшими, щоб у кожній людині, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишилося щось хороше від тебе, від твоєї душі».

Бути класним керівником – значить мати величезний заряд ентузіазму і творчої наснаги, володіти безмежною витримкою й тактовністю. Це важко в повсякденні, але необхідно, бо ми виховуємо майбутнє нашої держави.